Вода – унікальний продукт, хімічна формула якого не змінюється впродовж мільярдів років. Чому тоді зазначають термін зберігання на пляшках із водою?

Причина є, і вона сягає корінням у 80-ті роки минулого століття. У 1987 році в американському штаті Нью-Джерсі прийняли локальний закон, відповідно до якого на кожному харчовому продукті треба було зазначати термін придатності, причому він не повинен бути довшим, ніж 2 роки з моменту виготовлення.

Виробники послухалися законодавця, однак замість того, щоб щоразу проставляти для кожної пляшки свій кінцевий термін зберігання, вирішили писати, що строк придатності – 2 роки з моменту виготовлення.

Законодавство в усьому світі неодноразово змінювалося, однак звичай виробників штату Нью-Джерсі досі поширений в усьому світі.

До того, за словами вчених, він не такий уже й безглуздий. Річ у тому, що пляшки для води в наші дні зазвичай виготовляють з поліетилену, який має пористу структуру. Попри те, що він здається нам щільним і герметичним, крізь нього у воду можуть потрапляти запахи та інші хімічні речовини ззовні. Це дуже поступовий процес, але з часом хімічний склад води дуже відрізнятиметься від того, яким він був під час покупки.

Інколи пластик також буває токсичним. Через це довго зберігати в ньому будь-яку рідину просто небезпечно для здоров’я.